I have a right to be wrong

У Харкові відбувся фестиваль кулінарної майстерності.

От ми тут шуточькі шутім про Єгора Лупана, а в Молдові окрім як за Лупу і проголосувати ні за кого. Правда там парламент обирає.

З сирниками така проблема, що скільки ти їх не приготуєш - все одно завжди мало. Тому сьогодні я купила кіло сиру, щоб вже точно було досить.
Мало, я вам скажу.

Спочатку одна дєвочка пише, що вона займається суспільно-корисною роботою, а інша дєвочка пише в жеже викривальний пост про те, що все це неправда і прикрашання дійсності. А потім ця інша пише пост про Лондон, але фотографії, які вона вивісила, як ілюстрація до подорожі виглядають як фотошоп. І я їй написала свою думку (бо вставляння себе у фото фотошопом це теж неправда і прикрашання дійсності), а вона відповіла, що я не спеціаліст, а коли їй написав той, хто на цьому розуміється і до того ж з обгрунтуванням, то вона потерла усі коменти взагалі.

І от я сиджу і думаю, нашо вставляти себе у фото Лондону фотошопом і видавати це за реальність?

Іноді отак дивишся кіно, а потім, бац (!), розумієш, що завтикала на якогось мужика, який по сюжету туди-сюди ходить і такий гарнииииий. Ггггг.
Ну це все, звичайно, на мій смак.

Слідкуйте за поглядами)

Мене дуже гріє картинка на моєму робочому столі. Часом можу згорнути усі вікна і втикати в неї хвилин 5.



А що там у вас?

Як на мене, то якби вітер міг станцювати, він би станцював саме так)

Любі мої, у нас на Читанці з'явилося чудове чудо. Цієї картинки, я думаю, буде досить, щоб ви зрозуміли)

Якщо я вранці вдома, то я люблю включати фоном доктора Малахова. Тому що, по-перше, його голос діє на мене дуже заспокійливо (головне не вслухатися, що він там говорить), а по-друге, коли я все-таки включаю мозок і намагаюся слухати, це просто якийсь ярмарок абсурду. Дуже смішно)

Відновлює свою роботу спільнота syogodni .
Всі, хто зрозумів свого часу, яка це цікава спільнота, можуть тільки порадіти, а ті, хто ще не знає, що це за спільнота, заходьте, читайте і підписуйтесь. Скоро буде дуже цікаво!

Я сьогодні проспала 12 годин.

Державі важко показувати своє культурне обличчя закордоном, бо вона практично не має його і всередині країни. © Петро Таращук

Якщо ви вчергове думаєте про те, що вам нічого вдягти, то я раджу виділити собі півдня, витягнути з шафи усі речі і все це переміряти, навіть якщо вам здається, що ви здогадуєтеся як це на буде виглядадати.
Враження таке, що я сьогодні півдня проходила по магазинах, бо обираю з шафи завжди те, з чим найбільше знайома, а там у мене... Йо-хо-хо, от що там у мене! Ну, наприклад, я знайшла 3 кофтинки, які я ніколи не вдягала, а зараз кожна з них виявилася сукнею (оооо), і є навіть сукня з леопардовим принтом.

На противагу вчорашньому запису, хочу написати, що зараз у мене "ааааааааа"-настрій. Спорт врятує світ) Ну або танці, бо я не можу визначитися, що я зараз більше роблю танцюю чи займаюся спортом.

Я не відправлю листа, але напишу,
Напишу, що я сьогодні щаслива.
Нехай для когось це буде диво,
Але не диво що є:
Зима, весна, літо, осінь
І їх весь час по колу носить.

Не знаю, що зі мною відбувається, але вилізти з ліжка з кожним днем стає все важче і взагалі якась повна апатія.

Як з цим боротися?

До сьогодні моїм улюбленим було "Діплі вибачається" (He is deeply sorry), але Крістіан Крусадер - це просто аааааааааааа!

Так, я - холерик. Вчора хотіла застрелитися, зара радісна і спокійна. Хоча можливо це 3 віскі-коли.

Ну і привітайте мене з професійним святом чи шо? Бо я настільки часто все міняю в своєму житті, що можливо наступного року у мене буде ще якесь інше професійне свято)

А ще сьогодні з татом говорила про рагу.лі, а біля нас стояв хлопець і мені здається, що він підслуховував, а підслуховував тому що читає рагу.лі.

А ще у мене лежить біля ліжка зара книжка про пригоди Незнайка. О є!

Сиджу і думаю, що мені напишуть у коментарях, якщо на рагу.лях я напишу про фільм "Живі" і про те, що самим українцям його від сили пару раз показали на кінопоказах і фільму немає у широкому прокаті, а також скоріше за все його ні разу не демонстрували по телебаченню. Як на мене - це справжне рагульство відносно як фільму, так і самих українців, адже ми повинні бути першими споживачами таких документальних робіт, а не останніми. І чи матимемо ми таку можливість взагалі?

А-ну хлопчики (і дівчатка за бажанням), сходіть до Ані в гості і скажіть, чи збуджують вас оті фотографії.

Ну і може кинете в коменти лінки на те, що вас збуджує.

Мене ж збуджує зараз майже все, бо в мене приступ недойобу. И.